Цей шлях
застосування лікарських речовин звичайно використовується з метою лікування
різних уражень шкіри та слизових оболонок. При цьому слід пам'ятати, що шкіра,
слизові оболонки добре васкуляризовані, тому певні речовини, особливо на
жиророзчинній основі, можуть всмоктуватися та чинити резорбтивну (загальну)
дію.
Застосування
лікарських речовин для лікування уражень шкіри
А. Втирання лікарських речовин — це спосіб
активного введення лікарських препаратів через шкіру без порушення її цілості. Під впливом тертя та
розминання шкіра розігрівається, в ній посилюється крово- та лімфообіг,
розширюються вивідні протоки сальних та потових залоз, через які речовина легко
всмоктується.
Показання. Місцеві розлади крово- та лімфообігу,
розлад функції периферичних нервових розгалужень у шкірі, трофічні процеси,
паразитарні захворювання шкіри (короста), гніздове облисіння (алопеція).
Для впливу на прилеглі тканини. Гострі та хронічні ураження м'язів, периферичних
нервових стовбурів, лімфаденіти, затяжні та хронічні запалення суглобів.
Для загального впливу на організм, наприклад, втирання подразнюючих бальзамів у скроні при
мігрені.
Лікарські
форми. Рідини (саліцилати), мазі (ртутна,
сірчана, різні бальзами).
Втирання звичайно проводять у тих ділянках, де шкіра є найбільш тонкою і де
відсутній волосяний покрив (якщо він є, то його збривають). Це — згинальна
поверхня передпліччя, задня поверхня стегон, бокові поверхні грудної клітки,
живіт, скроні.
Цю процедуру звичайно виконують на ніч. Шкіру в ділянці
втирання лікарської речовини ретельно миють теплою водою з милом.
Для кращого всмоктування лікарського препарату необхідно
попередньо зробити масаж шкіри (для покращання крово- та лімфообігу); з цією
метою можна накласти гарячий компрес. На шкіру накладають необхідну кількість
лікарської речовини, рівномірно розподіляють її по поверхні; коловими рухами
пальців речовину втирають у шкіру, поки остання не стане сухою. Потім на це місце накладають не
тугу бинтову пов'язку.
Протипоказання. Важкі ураження шкіри (мацерації, пролежні, екзема,
фурункули, карбункули, гноячковий висип).
Б. Змазування — це нанесення різних мазей, паст на
уражені ділянки шкіри.
Мазь або пасту накладають на шкіру за допомогою
шпателя або марлевого тампона, розподіляючи її рівномірним шаром. Якщо
застосовують суспензію, перед вживанням її слід збовтати. Якщо треба змазати
волосисту частину тіла, волосся можна вистригти. Якщо цього зробити не можна,
то змазують шкіру та волосся в напрямку росту волосся. При гноячкових висипах змазують навколо вогнищ
ураження в напрямку від периферії до центру.
В. Мазьові
пов'язки.
Показання. Якщо необхідний тривалий вплив лікарської речовини на
шкіру.
Невелику кількість мазі накладають на марлеву
серветку або безпосередньо на уражену ділянку. Марлеву серветку прикривають
компресним папером, а потім ватою. Пов'язку щільно бинтують або фіксують
лейкопластирем. Таку пов'язку можна тримати протягом 12—24 год.
Г. Вологовисихаючі пов'язки.
Показання. Гострі запальні ураження шкіри, які супроводжуються
мацерацією, екзема.
Стерильну марлеву серветку, що складається з 8—10
шарів, змочують лікарською речовиною, віджимають і накладають на уражену
ділянку шкіри. Зверху кладуть компресний папір та забинтовують.
Треба знати, що вату прикладати не рекомендується,
бо вона уповільнює висихання.
Якщо пов'язка висохла і самостійно не відходить,
її треба відмочити тією самою лікарською речовиною.
Д. Припудрювання та присипання.
Показання. Для зменшення подразнення шкіри, її підсушування та
дезинфекції, запрілості, надмірного потіння, особливо у закритих місцях.
Застосовують різні індиферентні присипки та пудри:
рисова пудра, тальк (кремнієво-магнієва сіль), порошок оксиду цинку, борної
кислоти, крохмаль.
Чистий ватний тампон занурюють у присипку чи
пудру, присипають чи припудрюють уражене місце, злегка торкаючись його ватним
тампоном. Оброблене місце прикривають тонким шаром марлі та забинтовують.
Зовнішнє
застосування лікарських речовин для лікування слизових оболонок
А. Інгаляційні методи впливу на слизову
оболонку дихальних шляхів (див. розділ «Догляд за хворими при ураженні
дихальних шляхів»),
Б. Уведення крапель у кон'юнктивальний мішок.
Краплі вводять у кон'юнктивальний мішок при різних
захворюваннях кон'юнктиви, рогівки, кришталика, сітківки ока.
Піпетку
кип'ятять. Перевіряють термін придатності лікарської речовини, яку будуть
закрапувати, щоб у ній не було сторонніх домішок. Руки миють з милом. Набирають
рідину в піпетку до третини її об'єму, щоб рідина не потрапила до гумового
балончика. Пальцями лівої руки відтягують нижню або верхню повіку чи обидві
повіки одночасно, особливо коли є блефароспазма (мал. 65).
Слід
пам'ятати, що якщо у хворого в збудженому стані це зробити не вдається, то
краплі крапають у ямку біля внутрішнього кута очної щілини; при цьому рідина
самоплинно потрапляє до кон'юнктивального мішка.
Заповнену піпетку
тримають вертикально до ока. Не торкаючись вій, вводять до кон'юнктивального
мішка 1—2 краплі лікарської рідини (більше двох крапель вводити не слід, бо
більша кількість крапель не вміщується в кон'юнк-тивальному мішку). Хворий
повинен сидіти з заплющеними очима протягом 5—10 хв. Після цього він може розплющити очі; якщо рідина витікає з очей, її видаляють ватним тампоном (окремим для
кожного ока).
В. Уведення крапель у ніс
Ніс хворого
звільняють від слизу та кірочок за допомогою ватної турунди або ґнотика, як це
описано в розділі «Особиста гігієна хворого». Хворого кладуть на кушетку або
саджають з відкинутою назад головою. Лікарську речовину, підігріту до
температури тіла, набирають у піпетку до третини її об'єму. Лівою рукою трохи
піднімають кінчик носа хворого, голову нахиляють у бік, протилежний тому, куди
будуть крапати краплі. Не торкаючись слизової оболонки носа, вводять у кожну
ніздрю по 5—8 крапель водного розчину або 15—20 крапель олійного розчину лікарської
речовини.
Г. Закладання мазі в кон'юнктивальний мішок Для цієї процедури потрібна скляна паличка з
розширеним та сплощеним кінцем, яку перед процедурою слід прокип'ятити. Сплощеним кінцем
скляної палички набирають невелику кількість (як невелика горошина) мазі.
Вказівним пальцем лівої руки відтягують нижню повіку донизу, мазь накладають
на зовнішній кут кон'юнктиви. Хворому рекомендують заплющити очі, після чого
повіки злегка масажують.
Д. Уведення крапель у зовнішній слуховий прохід
Цей метод
застосовують при запаленні середнього вуха.
Перед
уведенням крапель вухо прочищають, як описано у розділі «Особиста гігієна
хворого». Лікарську речовину у вигляді водного або масляного розчину підігрівають
до температури тіла. Голову хворого нахиляють у бік здорового вуха так, щоб
хворе вухо опинилося зверху. Лівою рукою відтягують вушну раковину вгору і
назад. При цьому зовнішній слуховий прохід випростовується і краплі потрапляють
у його глибину. Правою рукою крапають 5—8 крапель. Краплі тримають у вусі
протягом 10—15 хв. Після цього нахиляють голову хворого у бік хворого вуха,
щоб краплі витекли з нього або просушують їх у слуховому проході за допомогою
ватної турунди.