Догляд за хворими похилого віку

При організації догляду за хворими похилого (від 60 до 74 років) та старечого (понад 75 років) віку основну увагу приділяють деонтологічним аспектам. Щоб надати необхідну допомогу таким хворим, медична сестра повин­на не тільки знати вікові зміни різних органів та систем організму, але й відрізняти їх від зрушень, що виникають внаслідок хвороб; останні потребують профілактики та лі­кування.
Догляд за хворими похилого та старечого віку більш складний, ніж догляд за хворими інших вікових груп, і ви­магає від медичного персоналу більше уваги та часу.
Треба пам'ятати, що головним принципом догляду за такими хворими є повага до нього, терпиме ставлення до його фізичних та психічних вад (дратливість, багатомов­ність, іноді недоумкуватість тощо).
Хворі похилого та старечого віку, як правило, важко переносять зміни звичного життєвого стереотипу і важко пристосовуються до нового для них середовища. Якщо не­має суворих показань до госпіталізації, бажано, щоб людина похилого віку знаходилася дома, в колі сім'ї. У разі необ­хідності госпіталізації треба переконати хворого, що госпі­талізація йому конче необхідна.
У хворих похилого віку можливе порушення пам'яті. Часто-густо вони добре пам'ятають те, що відбувалося ба­гато років тому, але не пам'ятають, що було напередодні. При догляді за цими хворими треба бути тактовними та уважними, терпляче відповідати на запитання, які хворий може повторювати не один раз, постійно нагадувати про час приймання ліків та проведення процедур.
Хворим неприпустимо нагадувати про їхній вік і натяка­ти на природний кінець життя. Свідченням культури медич­ного персоналу є звернення до цих хворих на ім'я та по батькові.
Має значення створення оптимального лікувально-охо­ронного режиму для хворих похилого та старечого віку. Часто в них порушується сон, вони сплять удень і не сплять уночі. У такому разі не слід негайно призначати снотворні препарати, а намагатися спочатку з'ясувати причину без­соння і по можливості усунути її.
Причини, що призводять до порушення сну, бувають різними: дизурйчні порушений, викликані віковим зниженням фільтраційно-концентраційної функції нирок, яке приводить до того, що недостатність нирок протягом дня компенсуєть­ся збільшенням діурезу вночі. У чоловіків похилого віку дизурйчні порушення можуть бути пов'язані з наявністю в них аденоми простати.
Важливими чинниками, що забезпечують нормальний сон, є чисте повітря у палаті з оптимальною температурою 18—22 °С, тепла та легка ковдра, тиша, зручне ліжко.
Внаслідок вікових змін в організмі хворих часто турбує біль у кістках, особливо в нічний час. Для полегшення ста­ну хворого його постіль роблять більш зручною, під матрац підкладають щит, щоб ліжко не прогиналося. При болю в суглобах слідкують за правильним положенням кінцівок у ліжку, у разі необхідності їх кладуть на подушку. Важ­ливе місце в організації догляду за хворими займає запобі­гання травмам і нещасним випадкам, які обумовлені віко­вими змінами: зниження зору й слуху, хиткою ходою з по­ганою координацією рухів і легкою втратою рівноваги, що призводить до падіння хворих. У зв'язку з тим що в них є зміни кісткової тканини (остеопороз), при падінні це викли­кає переломи, нерідко шийки стегна. Падінню і травмам можуть сприяти м'які килими, що легко зміщуються, волога підлога, захаращування меблями палат та коридорів, по­гане освітлення, відсутність спеціальних пристосувань для опори в санвузлі.
Якщо хворим не протипоказана гігієнічна ванна, медич­на сестра повинна завчасно підготувати її і обов'язково бути присутньою при цій процедурі. Температура повітря у ван­ному приміщенні має бути не нижчою 25 °С, не можна ро­бити протяги. На підлозі біля ванни має бути гумовий ки­лимок, щоб хворий не підковзнувся та не впав, що може призвести до перелому кінцівок. Запобіганню нещасних ви­падків сприяє обладнання ванни спеціальними поручнями та лавками. Але найнадійнішим заходом профілактики пе­реломів є присутність медичних працівників при купанні хворих похилого та старечого віку, які надають їм належну допомогу. Медична сестра допомагає хворому ввійти у ван­ну, куди вона завчасно налила води належної температури, бо хворі самі, помилившись, можуть відкрити кран з гаря­чою водою і обпектися. Під час приймання ванни чи душу в таких хворих може виникнути приступ стенокардії або навіть порушення мозкового кровообігу.
В осіб похилого віку спостерігається сухість шкіри, то­му треба застосовувати мило, яке містить значну кількість жирів (дитяче). Необхідно пам'ятати, що шкіра в осіб похилого віку дуже уразлива, її чутливість порушена, на ній легко утворюються виразки, пролежні, запалення. При за­стосуванні грілки можливі опіки. Тому таких хворих треба особливо ретельно доглядати. Необхідно частіше поверта­ти хворого в ліжку, якщо дозволяє його стан, протирати та розтирати шкіру, часто перестеляти постіль, слідкувати, щоб там не було залишків їжі, складок, латок на прости­радлі. Шкіру хворих, прикутих до ліжка, треба щодня ог­лядати, особливо місця найчастішого утворення пролежнів. Після кожного акту дефекації та сечовипускання хворого підмивають, насухо витирають, промежину у разі необхід­ності змащують вазеліном або кремом. Нігті на кінцівках в осіб похилого віку стають ламкими та твердими, тому пе­ред зрізанням їх змащують якимось жиром, краще касторо­вою олією, їм своєчасно видаляють мозолі; треба всіляко заохочувати осіб похилого віку, щоб вони слідкували за сво­єю зовнішністю. Акуратна зачіска, регулярне гоління, охай­на одежа самі по собі сприяють доброму настрою хворого, поліпшують його самопочуття. Ретельного догляду потре­бують хворі з нетриманням сечі, яке викликає в них опрі­лості та пролежні. Для запобігання їм необхідно підкласти під хворого гумове судно, частіше його підмивати, насу­хо витирати промежину.
У похилому та старечому віці часто порушується функ­ція кишок, що проявляється стійким закрепом внаслідок ослаблення перистальтики (вживання безшлакової їжі, ма­ла рухова активність тощо). У таких випадках призначати щодня очисні клізми протипоказано, бо настає звикання до них та подразнення слизової оболонки кишок. Для бороть­би з закрепом у раціон включають продукти, багаті на кліт­ковину (яблука, сливи, буряк, капуста), кефір. Щодня натще рекомендують випивати склянку холодної води. При випи­нанні гемороїдальних вузлів акт дефекації стає болючим, а іноді й неможливим. Тому до початку дефекації у пря­му кишку вставляють свічку з гліцерином або белладонною. Після кожного акту дефекації доцільно обмивати ді­лянку ануса теплою водою, робити ванночки з відвару ро­машки, слабкого розчину калію перманганату, змащувати гемороїдальні вузли жиром і по можливості вправляти їх у пряму кишку.
Іноді у цих хворих утворюються калові камені, які дав­лять на стінку прямої Кишки і можуть бути причиною утво­рення в ній пролежнів. Для їх видалення медична сестра надягає гумову рукавичку, змащує її вазеліновою олією, вводить II палець у пряму кишку і витягує тверді калові маси. Потім ставить очисну клізму.
Важливе місце в догляді за хворими похилого та старе­чого віку займає правильна організація їх харчування. У зв'язку з тим, що в осіб похилого віку інтенсивність об­мінних процесі» в організмі знижена, їм зменшують енерге­тичну цінність харчового раціону за рахунок зменшення вмісту жирів тваринного походження та вуглеводів. Особи похилого віку повинні більше споживати жирів рослинного походження (соняшникову, кукурудзяну, маслинову олію). Внаслідок зниження в них інкреторної функції підшлунко­вої залози зменшують споживання вуглеводів, що легко за­своюються (цукор, цукерки, мед, варення). Навпаки, про­дукти, які містять грубоволокнисту клітковину, обов'язково включають до раціону осіб похилого віку. Потреба організ­му, який старіє, у білках значно не змінюється порівняно з такою осіб похилого віку і залишається у межах 1,2 г на 1 кг маси тіла людини (120 г на добу). Кількість мінераль­них солей та мікроелементів з віком не змінюється; разом з тим споживання кухонної солі слід обмежити до 6—8 г на добу. При наявності набряків рідину також обов'язково обмежують. Особам похилого та старечого віку необхідні вітаміни, особливо аскорбінова кислота.
Необхідно пам'ятати, що в осіб старечого віку часто відсутні зуби. Це обумовлює неповноцінність жувального апарату, знижує засвоювання їжі в кишках, а внаслідок цього порушує травлення. Таким хворим дають напіврід­ку, добре протерту їжу невеликими порціями, 4 рази на день. Якщо у хворих наявні знімні протези, після кожного приймання їжі їх миють, а на ніч поміщають у склянку з водою. Тривале перебування на постільному режимі, від­сутність рухової активності (гіподинамія) негативно позна­чаються на функціональному стані організму. Тому в комп­лекс заходів догляду за хворими включають лікувальну фіз­культуру, але необхідно обережно ставитися до визначення обсягу фізичних вправ. Починають з малих навантажень і поступово збільшують їх інтенсивність під контролем функ­ціональних показників серцево-судинної системи (частота пульсу, артеріальний тиск). При появі перших ознак втоми або неприємних відчуттів фізичні вправи негайно припи­няють.
Треба пам'ятати, що проведення медикаментозної тера­пії в геріатричній практиці вимагає надто великої обереж­ності. В умовах стаціонара медична сестра повинна особисто дати хворому ліки і прослідкувати, щоб він їх прийняв.

Похожие статьи