Треба мати
ниркоподібний лоток, гірчичники, термометр, вату, сухий чистий рушник.
1.
Хворого кладуть у зручне
для накладання гірчичників положення.
2.
Шкіру готують таким чином, як для
постановки банок; тільки не треба змащувати її вазеліновою олією.
3.
Наливають у лоток воду температури
35—40 °С. Це оптимальна температура
для утворення подразнюючих речовин гірчичника.
Температура води понад 45 °С веде до їхнього руйнування.
4.
Гірчичник швидко змочують у воді та щільно прикладають до тіла хворого
гірчичною масою донизу. При підвищеній чутливості шкіри, коли хворий швидко
відчуває печіння шкіри, необхідно підкласти під гірчичник марлеву серветку,
що складається з двох-трьох шарів і має розмір гірчичника.
Треба знати, що ні в якому разі не можна накладати
гірчичник через газету, тому що значною мірою зменшується його подразнююча дія
на шкіру. Разом з гірчичними ефірними речовинами під шкіру можуть проходити
шкідливі речовини із газетної фарби, що вміщують свинець.
5.
Місце
накладання гірчичників прикривають сухим рушником, а зверху — ковдрою. Якщо гірчичники накладені правильно, через
декілька хвилин хворий відчуває тепло та невелике печіння шкіри.
Якщо виникають значні болісні відчуття та печіння шкіри, гірчичники треба
зняти.
6.
Через 5—15 хв гірчичники знімають.
Шкіра під ними має бути гіперемійованою.
7.
Шкіру обтирають злегка вологою (щоб
зняти залишки гірчиці), а потім сухою серветкою.
8. Одягають
хворого в суху білизну, вкривають ковдрою. Не
рекомендується прикладати
гірчичники на одне й
те саме місце, щоб не викликати пігментації шкіри або опіків.
Звичайно при бронхіті та пневмонії гірчичники накладають
через день, чергуючи їх з банками. При трахеїті гірчичники ставлять на
груднину.