Міхур для льоду виготовляють з гуми. Він має
пласку, круглу форму з отвором у центрі, що загвинчується корком з нарізкою.
Лід має знаходитися у морозильнику у вигляді великої грудки.
Перед застосуванням міхура лід дрібно розколюють
для зручнішого розміщення у міхурі та щоб міхур був легшим і краще моделювався
за формою тіла. Лід набирають у совок і на дві третини заповнюють ним міхур.
Не можна
наливати воду у міхур, а потім заморожувати його, тому що внаслідок цього
утворюється велика холодова поверхня, що може призвести до сильного охолодження
або навіть обмороження місця прикладання міхура. Такий міхур стає надто важким
і сильно давить на підлеглі органи (але його можна застосовувати при маткових
кровотечах), він погано набуває форму ураженого місця.
З міхура
витісняють повітря, надавивши на дно, щоб в отворі з'явився лід. Отвір
герметично закривають корком. Міхур насухо витирають рушником, обгортають його
сухим рушником та прикладають до тіла хворого.
Дітям та
виснаженим хворим міхур з льодом слід підвішувати на висоті 3—5 см від тіла.
Тримати
міхур з льодом можна 1—2 год, але кожні 20— ЗО хв робити перерву на 10—15 хв.
Необхідно слідкувати, щоб шкіра під міхуром, не побіліла, щоб на ній не виникли
пухирі. При необхідності тривалого тримання міхура з льодом (протягом доби)
через 2—3 год лід треба поновлювати.
Примочки (холодні компреси)
Правила накладання. Змочують у холодній (льодяній) воді велику марлеву
серветку. Віджимають її і прикладають до хворого місця. Змінюють серветку
кожні 2—3 хв, тому що вона швидко набуває температури тіла. Примочки
прикладають протягом 5 хв — 1 год.